Q&A з Ігорем Кириленко
Ігор Кириленко, музичний продюсер, викладач Ableton та засновник Kirilenko Sound School. Конспект онлайн-зустрічі від 15.10.2026
Конспект онлайн-зустрічі від 15.10.2026
Чи є якась “правильна” точка старту, з чого починати, коли робиш свій саунд без освіти і на вухо?
Дивлячись, що саме ти починаєш. Якщо мова про трек або пісню, то в кожного старт свій. Хтось мугикає в душі, хтось записує нотатки в телефон, хтось сідає з гітарою і щось наспівує. Але все одно воно починається з якоїсь ідеї.
Його головна порада тут проста: на демці треба від себе відчепитися. Не робити упор на те, щоб усе одразу було красиво, чисто й дорого. Коли ти робиш демку, треба дати собі простір для фантазії, для швидкості, для самої ідеї. Звук може бути “гавняний” — і це нормально. Спочатку народжується задум, а вже потім шліфується форма.
Що відразу видає новачка в музичному продакшені?
Ігор назвав це комплексом новачка. Тобто не лише про звук, а про весь підхід: як виглядає демка, як вона зібрана, як людина взагалі мислить про трек. Досвідчений музикант вже читає форму: де куплет, де приспів, де має бути підйом, де має бути сильніший момент. А новачок часто ще навіть не мислить цими блоками.
Важливий момент: якщо ти вже певний час займаєшся музикою, то просто по демці можна зрозуміти, хто її робив. Не по тому, наскільки вона “дорога”, а по тому, наскільки людина розуміє форму і логіку треку.
Що важливіше у створенні треку — технічні скіли чи музична наслуханість?
,Наслуханість. Скіли — другорядні. Якщо у людини сильна фантазія, сильна ідея, вона дуже часто поборе всіх технічних чуваків.
Якщо пісня сама по собі крута, то її вже будуть слухати, навіть якщо барабани неідеальні чи звук ще не до кінця “вилизаний”. Тобто, ідея головна. Техніка важлива, але вона не перемагає живу думку.
Як зрозуміти, коли зупинитися в аранжуванні або продакшені?
Найкращий спосіб — поставити собі дедлайн. Це, по суті, вольове рішення: до такого-то дня трек має бути завершений, і після цього ти більше його не чіпаєш. Бо якщо не зупинити себе свідомо, можна мусолити трек до втрати свідомості.
Ігор ще додав, що допомагає не лише дедлайн, а й чітке уявлення цілі. Як стрілець уявляє яблучко і цілиться саме в нього, так і в треку треба бачити, куди ти йдеш: як мають звучати барабани, яка має бути тривалість, де який настрій, де який перехід.
Як віднайти своє унікальне звучання і не змішатися з тим, що слухаєш роками?
Ти і є те, що слухаєш. Усе, що людина чула з дитинства, усі фільми, музика, дискотеки, події, емоції — це і є її внутрішній багаж. Нічого не береться з вакууму.
Тобто унікальність не треба вигадувати “з нуля”. Вона вже є в суміші того, що в тебе в голові. Просто комусь треба більше часу, щоб цю комбінацію зібрати. А ще — розширювати базу знань, слухати більше, залазити в різні жанри, в тому числі в нішеву музику. Бо якщо ти копаєш глибше, а не тільки в мейнстрім, то й свої рішення потім виглядають цікавіше.
Чому часто демка написана на натхненні краща за чистовий варіант?
Бо в демці є життя. А в чистовику часто починається терези: з одного боку — емоція і атмосфера, з іншого — прагнення зробити “правильно” і “якісно”. І тут треба знайти баланс.
Ігор підкреслив: не треба заслуховувати демку до смерті. Не треба з одного боку вбивати атмосферу, а з іншого — випускати щось недороблене. З досвідом приходить відчуття компромісу. Але головне — не вбити ту першу енергію, з якої все починалось.
Що робити, якщо здається, що застряг і треба перерва?
Якщо є дедлайн і нічого не готово, тоді, звісно, треба далі працювати. Але в нормальній ситуації себе не треба мучити. Музика — це не те, що треба робити з перегрітою головою.
Ігор каже, що навіть для його голови краще, коли він нормально відпочине. Два дні не відкриває ноутбук — і потім приходять кращі ідеї. Це правда. Відпочивша голова завжди краще працює.
Яка структура роботи над треком в Ігоря?
Тут Ігор не дав універсального рецепта, бо кожен випадок окремий. І це дуже важливо: не буває одного алгоритму на всі треки. Що б він не сказав, це не буде правилом для всіх.
Але є глобальна штука: дивитися на композицію цілісно. Ігор навіть провів паралель з режисурою. Він за освітою режисер естради і масових свят, тому мислить не по сегментах, а по картинці в цілому. Яка головна ідея? Як усе починається? Куди веде? Що в кінці має залишити слухачу?
Як знайти сильні переходи між структурними частинами треку?
Це, за словами Ігоря, одне зі слабких місць у багатьох людей. І він радить дуже практичну вправу: взяти 10–12 улюблених треків, слухати переходи з куплету в приспів або з однієї частини в іншу, і все виписувати на листочок.
Що там відбувається? Чи є стоптайм? Чи зникає інструмент? Чи включається новий? Чи є пауза? Чи дограє гітара? Саме ці дрібниці і формують майстерність. Якщо ти це випишеш руками, воно вже не забудеться.
Як знайти хорошого мікс-інженера і дати йому нормальне ТЗ?
Дуже просто — знати термінологію і говорити конкретно. Не “зроби, щоб качало”, не “зроби повітряно і прозоро”, а саме: що має бути з вокалом, де він гучніший, де тихіший, що з барабанами, що з беками.
Ігор наголосив: чим точніше сформульоване завдання, тим ближче ви до істини. Бо “зроби круто” не означає нічого. А от конкретика вже дає людині шанс зрозуміти, що саме від неї хочуть.
Як артисту-початківцю скласти ТЗ для саундпродюсера або звукорежисера?
Та сама логіка: треба розуміти, що ти хочеш. Якщо сам не розумієш — пояснити це дереву буде простіше, ніж людині. Тому перше — власне розуміння задачі, друге — нормальна мова і конкретика.
Яка стратегія після створення треку: на лейбл чи самостійно?
Тут Ігор знову впирається в ціль. Що ви хочете від цього треку? Хто ви зараз — артист, саундпродюсер, діджей? Від цього все і залежить.
Його позиція така: лейбл — це не просто кабінет, куди заливають треки. Лейбл — це ком’юніті. Люди, які рухаються в одному напрямку, мають спільні цінності, стиль, ідеологію або хоча б спільне відчуття музики. Якщо вам це близьке — супер, примикайте.
Як спілкуватися з лейблами? Через розуміння, що вам взагалі треба. І через чітке відчуття, що ви не просто кидаєте трек кудись у вакуум, а заходите в спільноту, де вам є чим бути корисним.
Які головні помилки артистів-початківців?
Найбільша, за Ігорем, — прагнення до популярності як до цілі. Бо популярність — це не ціль, а наслідок. Якщо у тебе немає надзадачі, якщо ти просто хочеш “стати відомим”, то в цьому немає підґрунтя.
А от якщо є задача, сенс, внутрішня причина — тоді за людиною цікаво спостерігати. І тоді популярність може прийти як результат, а не як самоціль.
Що робити, якщо трек уже готовий, але хочеться ще і ще переробляти?
Що робити, якщо трек уже готовий, але хочеться ще і ще переробляти? Випускати і рухатись далі. Ігор сказав дуже жорстко, але по-чесному: в нього самого є багато речей, які він не знає, як зробити коротше так, як хочеться. Але є компроміс, і він працює.
Тобто ідеальний трек, який ти будеш доробляти вічно, — це пастка. Краще завершити, випустити, подивитися збоку, почути реальний фідбек і стартувати наступний.
Як знайти баланс між творчим хаосом і нормальним робочим режимом?
Творчі люди часто нічого не встигають, бо не можуть себе організувати. Тому в житті баланс усе одно потрібен.
Ти не можеш бути тільки в режимі “я творчий, я літаю, я тільки творю”. Є графік, є робота, є інші ролі в житті. І якщо ти весь час живеш тільки в хаосі, то результату може й не бути.
Чи можна бути і експериментальним, і зрозумілим для аудиторії?
Так, можна. Ігор не вірить у жорстке протиставлення “або формат, або експеримент”. Він навів багато прикладів, де треки, які спочатку здавались неформатними, потім ставали сильними релізами і збирали дуже добрий відгук.
Його думка: поняття “формат” дуже часто взагалі не існує. Люди, які ним прикриваються, часто просто не шарять. Сильна музика може спочатку здаватися дивною, але потім вистрілити саме тому, що вона не схожа на все інше.
Як шукати клієнтів і замовлення як продюсеру?
Потрібно мати портфоліо і не мовчати про себе. Один трек — уже старт. Плейлист, Instagram, YouTube, все, де видно, що ти вмієш робити, — це вже база.
А далі — комунікація. Писати людям, бути в спільнотах, пропонувати свої послуги, знайомитись через друзів і колабити з тими, хто займається схожим. Усе це розширює твої шанси.
Чи важливо, на якій програмі працювати?
Ні, не критично. Ableton, FL Studio, Cubase, Reaper, Studio One — не в цьому справа. Головне розуміти принцип. Кнопочки просто в різних місцях.
Чи використовує Ігор штучний інтелект у творчості? У розмові він не розкривав це детально, але дав зрозуміти, що такі інструменти існують і тема йому знайома. Втім, ключове рішення в музиці все одно лишається за людиною.
Що є головним підсумком цієї зустрічі?
Не чекати ідеального моменту. Робити треки. Ставити дедлайни. Випускати. Аналізувати. Іти далі. Не гнатися за популярністю як за порожньою ціллю. Будувати свою музику як систему, а не як випадковий сплеск натхнення.
І ще одна важлива річ: твоє звучання вже живе в усьому, що ти слухав раніше. Питання лише в тому, як ти це збереш, проживеш і винесеш у свій трек.
