Перед тим як увійти в підприємницьку діяльність, завжди варто уважно вивчити особливості ринку конкретної індустрії. Вивчити звички та поведінку гравців різного рівня, познайомитися з провідниками, які введуть в курс останніх подій, тенденцій, проблем та перспектив, що відкриваються внаслідок її розвитку.
Нехай ця стаття стане вашим путівником у джунглях української музичної індустрії. Завдяки цьому матеріалу ви зможете не лише вижити в них, але й зрозуміти, як підкорювати ці джунглі чи будувати власну альтернативу.

Чим цікавий музичний ринок? Ось деякі висновки з особистих досліджень:
●  Це ринок для тих, хто живе музикою, творчістю та талантами. Хоча у світі існує лише 7 нот, здається, що всі можливі ідеї для кліпів уже реалізовані, і здивувати вибагливу аудиторію стає дедалі складніше, але музична індустрія пропонує безмежні можливості для креативу й розвитку. Завдяки новітнім технологіям, як-от VR, AI, WEB3, вільні ніші продовжують з’являтися.
● Безмежні географічні масштаби й відсутність кордонів. Діяльність музичного проєкту може відбуватися виключно онлайн з будь-якої точки світу та охоплювати конкретні регіони або весь світ, залежно від масштабу, який обирає артист. Це також рай для тих, кого цікавить інфлюенс, культурний та медіа-вплив. Завдяки музичному продукту та особистому бренду артиста можливо стати відомим, впливати на мільйонну аудиторію й стати лідером думок.
● На музичному ринку можуть реалізуватися представники різних професій: від традиційних менеджерів, маркетологів, юристів і звукорежисерів до менш очевидних — психологів, web3-розробників, фінансистів тощо. Це повноцінна індустрія, де щоденні завдання музичних проєктів виходять далеко за межі створення пісень і їх дистрибуції.
● Щоб почати отримувати прибуток, іноді можна обійтися мінімальними фінансовими інвестиціями. Все залежить від можливостей команди та рівня автономності музичного проєкту.
Менш приємні моменти українських реалій:
Хочу звернути увагу на певні недоліки та проблеми з якими доводиться зіштовхуватися, попередити про них. Адже кожен новий гравець на ринку може зробити його сильнішим і комфортнішим для себе та інших.

1. Централізована музична індустрія.
Це глобальна проблема, яка, попри свої недоліки, колись і збудувала світову музичну індустрію. Більшість ринку контролюється трьома найбільшими лейблами (так звані «мейджор лейбли» — Universal Music Group, Sony Music, Warner Music). Ця монополія обмежує можливості для незалежних артистів конкурувати й створює дисбаланс у доступі до ресурсів, зокрема плейлистів, медіа-підтримки, концертних майданчиків тощо.

Стрімінгові платформи, такі як Spotify та Apple Music, значною мірою контролюють доступ до аудиторії й визначають, яка музика буде популяризована. Їхні алгоритми часто надають перевагу популярним виконавцям або тим, хто має комерційну підтримку, що знижує шанси на успіх для незалежних артистів.

Оскільки централізовані платформи мають значний контроль над ринком, вони встановлюють умови виплат роялті, які часто є несправедливими щодо артистів. Наприклад, згідно зі змінами 2024 року в Spotify, якщо на пісні менше 1000 прослуховувань за звітний період, жодних виплат не передбачається. Це доповнює загальноприйнятий вираз: «Якщо десь лунає пісня, за неї хтось сплачує... але не факт, що автор заробляє».

2. Недостатнє фінансування та інвестиції
В Україні все ще бракує інвестицій у музичну індустрію. Через це талановиті музичні стартапи, що мають високу витратну частину згідно бізнес-моделі, часто зіштовхуються з проблемами тривіального виживання, фінансування створення продукту й його промоції. Відсутність інфраструктури для ангельських чи венчурних інвестицій, бюрократизовані державні грантові програми та практично відсутні меценати обмежують можливості розвитку інноваційних проєктів та експериментальної музики.

3. Слабка інфраструктура та відсутність підтримки локального українського ринку
Український ринок здебільшого покладається на себе, якщо йдеться про розвиток національної культури. Міжнародні стрімінгові платформи, такі як Spotify, Apple Music і YouTube, мало зацікавлені в розвитку українськомовного продукту через обмежену кількість слухачів та високий рівень піратства. Це призводить до нижчих відсоткових ставок заробітку з цифрової дистрибуції.
Одне з можливих бізнес-рішень — орієнтація на інтернаціональний ринок або робота на кількох ринках паралельно. Однак такий вибір не сприяє підвищенню впізнаваності та популярності українськомовного продукту за межами країни.
4. Слабо розвинена система монетизації та виплати авторської винагороди
Система роялті та ліцензійних виплат в Україні функціонує неефективно. Організації колективного управління (ОКУ) часто не забезпечують прозорості та справедливості розподілу виплат. Бізнеси, що використовують музику (кафе, ресторани, концертні майданчики тощо), часто обходять схеми оплат авторської винагороди для зниження витрат. Недостатньо прозора система збору та розподілу авторських винагород призводить до недоотримання доходів музикантами й авторами.

5. Довгий перехід до культури підтримки українського продукту та офіційного споживання контенту
Хоча ситуація поступово змінюється, значна частина української аудиторії досі активно споживає піратський контент, зокрема через Telegram-канали або боти.
е не сприяє підтримці українських артистів і призводить до недоотримання прибутків. Відсутність жорсткого контролю за порушенням авторських прав обмежує можливості для зростання легального музичного ринку. Частина слухачів також обирає закордонну музику, часто вважаючи її якіснішою. Однак мої особисті спостереження свідчать про зворотне: українські незалежні артисти та продюсери виготовляють музику високої якості, яка заслуговує на увагу. Українська музична індустрія поступово відходить від дешевих аранжувань і шаблонних текстів, пропонуючи цікаві та унікальні твори.
6. Відсутність єдиної сучасної професійної освіти з музичного менеджменту та бізнесу
В Україні бракує освітніх програм, спеціалізованих на музичному менеджменті, маркетингу та продюсуванні з урахуванням специфіки локального ринку. Це створює дефіцит кваліфікованих кадрів у галузі. Менеджери, PR-фахівці, маркетологи і продюсери часто не мають достатніх знань про специфіку музичного бізнесу, що знижує ефективність роботи з артистами.
З позитивного боку, є якісні освітні ініціативи, такі як Music Export Ukraine, яка організовує міжнародні програми обміну, навчальні заходи та курси разом із Eastern European Music Academy (EEMA). Організація Porichka також проводить освітні події. Проте факультет «Менеджмент шоу-бізнесу» в Київському Університеті Культури, наприклад, не готує фахівців, здатних розвивати та підтримувати якісні музичні проєкти.
7. Відсутність стабільного медіа-поля для підтримки української музики
Українська незалежна музика часто недоотримує достатньої підтримки від радіостанцій, телевізійних каналів та інших медіа. Ця тема потребує окремого обговорення, оскільки незалежні медіа в сучасних умовах ледве виживають або взагалі не мають ресурсів для існування, працюючи як соціальні проєкти. Відсутність фінансової підтримки для них означає, що вони не можуть ефективно підтримувати музичний ринок.
Багато хто вважає, що індустрія потребує більше платформ, які популяризуватимуть локальних артистів. На мою думку, потрібна не кількість, а якість. Якби основні музичні ЗМІ, такі як Muzvar, СЛУХ, Liroom та Neformat, отримували достатнє фінансування, ми б побачили ще більше і ще кращі матеріали, спецпроєкти й медіапрояви про українську музику.
8. Низький рівень цифрової грамотності в музичному бізнесі
Музична індустрія України досі зосереджена на основних операційних процесах, і рівень обізнаності у сучасних цифрових IT, Web3 технологіях залишається низьким. Це частково пов’язано з недостатнім фінансуванням, спрямованим на вивчення та впровадження інновацій у бізнес-процеси. Хоча у 2024 році технології, такі як Web3, вже є буденністю в багатьох галузях, музичний ринок України часто залишається консервативним або ж не встигає експериментувати з новими підходами, як-от NFT, блокчейном чи штучним інтелектом.
9. Війна та економічна нестабільність
Тут коротко. Воєнні дії, економічна нестабільність і соціальна ситуація створюють додаткові труднощі для розвитку українського музичного ринку. У людей зменшуються ресурси, країна завантажується у бездонну боргову яму. Настрій на третій (2024) рік війни не покращується. Через війну і її наслідки багато ресурсів спрямовуються на інші, пріоритетні для виживання сфери, що зменшує можливості для інвестування в культурні проєкти.

Заключення
Для того щоб займатися мистецькою, а конкретніше музичною діяльністю, варто визначити, чи є мета перетворити творчість на системний бізнес і отримувати з неї справедливу винагороду. Зайшовши на музичний ринок без підготовки, можна легко опинитися в неприємному фінансовому мінусі. Однак у кризовий час (час можливостей), у час розвитку штучного інтелекту та соцмереж, відритих до UGC-кріейторів, запустити музичний стартап, залучити власну аудиторію стало легше й дешевше.
Зараз багато технічних завдань можна вирішувати за допомогою ChatGPT, що прискорює створення контенту, планування, написання прес-релізів, побудову особистого бренду тощо. Нейронки Suno та Udio спрощують процес створення референсів для аранжування, а Midjourney допомагає генерувати візуальні образи й обкладинки. Дистрибуцію незалежному артистові також можна забезпечувати самотужки. Тож все йде до того, що музична індустрія поступово переходить до децентралізації на основі DAO (децентралізованих автономних організацій), що суттєво скоротить шлях від артиста до слухача.
Створюйте власний унікальний шлях у музичній індустрії — він буде неповторним. Я раніше помилявся, намагаючись залучитися підтримкою вже досвідчених учасників ринку, щоб втілити свої ідеї. Однак мене або футболили, або ж використовували для своїх цілей, тож даний шлях виявився не моїм. Іноді варто довіряти собі й створювати щось власне, не дивлячись на перепони, помилки та думку інших, а тим більше незалежно від підтримки ззовні.