Концертні події незалежних артистів у 2027

Дмитро Феліксов — український підприємець, засновник Concert.ua, Readeat, BookTicket та Origin Stage. Понад 27 років працює у сфері культури, розваг, книговидання та цифрових сервісів, створюючи технологічні продукти й інфраструктуру для цих ринків.Конспект онлайн-зустрічі від 24.09.2026

Чи є “правильна” кількість пісень для сольного концерту?

ні, такої універсальної цифри не існує. Кількість пісень сама по собі не визначає готовність до сольного концерту. Важливіше не те, скільки треків уже випущено, а який у них ефект на аудиторію.

Концерт починається не з математичного підрахунку репертуару, а з того, чи є в матеріалу хітовий потенціал. Важливо, щоб пісні не просто існували, а викликали бажання почути їх наживо, прожити їх у спільному просторі, відчути їх у форматі події.

Дмитро підкреслив, що є пісні, які люди із задоволенням слухають у стримінгу, але не обов’язково йдуть заради них на концерт. І є навпаки — матеріал, який створює сильну концертну енергію та сам по собі формує інтерес до живого виступу.

Як приклад він навів Клавдію Петрівну: її великі концерти стали можливими не тому, що був якийсь “правильний” обсяг репертуару, а тому, що інтерес до артистки й до пісень уже був високим на момент анонсу. Тобто важливими стали не лише пісні, а й образ, інтрига, очікування та емоційний запит аудиторії.

Як ефективно просувати і продавати квитки на концерт?

Тут не існує одного універсального рецепта — усе залежить від масштабу події, потенціалу аудиторії та рівня самого артиста. Але є одна базова умова, без якої просування майже не працює: артист має бути максимально включений у процес.

Йдеться не лише про формальну згоду на концерт, а про реальну участь у його підготовці. Артист має:
● хотіти цієї події;● бути залученим у її створення;● узгоджено працювати із соціальними мережами та анонсами;● сприймати концерт як пріоритетну подію на найближчому горизонті.
Дмитро підкреслив, що якщо артист паралельно веде окреме життя в соцмережах, публікує інший контент, бере рекламні інтеграції й не синхронізує це з анонсом концерту, це створює ризик для всієї кампанії. На його думку, у такій ситуації промоутер і артист можуть працювати в різних напрямах, а це знижує ефективність продажів.

Далі все залежить від формату події.
● Для великих артистів іноді достатньо одного потужного анонсу в Instagram із прямим лінком на квитки.● Для середніх і малих подій потрібна ширша дистрибуція.● У деяких випадках доцільно працювати одразу з кількома квитковими операторами.
Окремо Дмитро звернув увагу на те, що для невеликих або нестандартних подій важливо не покладатися лише на один канал. Якщо ціль — зібрати конкретну кількість людей, треба думати не тільки про рекламу, а й про ширину дистрибуції, партнерства, локальні канали комунікації та реальний доступ до аудиторії.

Ще один важливий момент — артист і промоутер можуть мати різні цілі. Для артиста концерт може бути про творчий прорив, імідж і контент, а для промоутера — про повернення інвестицій і фінансовий результат. Саме тому всі ключові домовленості варто проговорити ще на старті.

Отже, ефективний продаж квитків — це не лише реклама. Це поєднання:● залученості артиста;● чіткої мети;● правильно обраної дистрибуції;● узгодженої комунікації;● розуміння масштабу події та її аудиторії.

Які головні помилки артистів при організації першого концерту?

Найперша і найчастіша помилка — неправильно поставлені цілі.
Перед першим концертом треба чесно відповісти:● навіщо ця подія?● для кого вона?● що артист хоче отримати в результаті?
Дмитро наголосив, що перший сольний концерт — це зазвичай не про заробіток, а про інші важливі речі:
презентацію себе як артиста;правильне позиціонування;створення сильного першого враження;накопичення фото-, відео- та медіаматеріалів;фіксацію нового етапу у творчості.
Ще одна поширена помилка — неузгоджені очікування між артистом і промоутером. У артиста може бути одна мета — творча, іміджева або емоційна, а в промоутера — зовсім інша, наприклад повернути інвестиції або заробити. Якщо це не проговорити на старті, легко отримати дисонанс і конфлікт після події.
Також проблемою стає ситуація, коли артист намагається одразу мислити масштабом великого залу, не маючи ні бюджету, ні аудиторії, ні досвіду. Дмитро радив не стрибати одразу в Палац спорту, а починати з менших форматів і рухатися поступово.
Отже, головні помилки першого концерту — це:● нечітка мета;● неправильні очікування;● спроба зробити подію одразу занадто великою;● відсутність домовленості між артистом і промоутером;● недооцінка бюджету та організаційної складності.

На що в організації концерту можна зменшувати витрати, а на що економити вже небезпечно?

Дмитро Феліксов застеріг від підходу, коли подію починають робити без реального бюджету, розраховуючи, що витрати покриються вже з продажів квитків. На його думку, це дуже ризикована модель, бо продажі можуть не виправдати очікувань, а подія все одно потребуватиме грошей тут і зараз.
Передусім він радить спочатку зрозуміти структуру бюджету, а вже потім думати, де можна оптимізувати витрати. Тобто важливо не просто шукати, що “урізати”, а дивитися на подію як на цілісний проєкт із конкретними цілями, ризиками і фінансовими межами.
При цьому є речі, на яких економити небезпечно, бо вони напряму впливають на якість події:● програма;● звук;● світло;● загальний рівень виконання того, що обіцяється аудиторії.
Якщо концерт заявлений як серйозна подія, але сцена, техніка чи подача виглядають слабко, це б’є і по артисту, і по промоутеру. Саме тому Дмитро наголошував: не можна економити так, щоб зруйнувати саму суть події.
Водночас він радив починати з менших форматів, якщо бюджет обмежений. Це дозволяє:● не ризикувати надмірно;● перевірити свою аудиторію;● отримати досвід;● поступово нарощувати масштаб.
Його приклад був дуже практичним: замість того щоб одразу намагатися зібрати великий зал без ресурсу, краще зробити камерну подію на 50–100 людей, побачити реальний відгук і вже потім піднімати планку.

Якщо артист або команда роблять першу подію, де брати потрібний досвід і як не загубитися в технічних та організаційних нюансах?

Не намагатися одразу самостійно розбиратися в усьому, якщо це справді перша подія. На думку Дмитра, на старті важливіше не “стати експертом у всьому”, а знайти середовище, де вже є потрібна експертиза.
Найкращий шлях — це працювати поруч із людьми, які вже робили подібні події, або хоча б пройти цей шлях у команді, де є досвідчений майданчик, промоутер чи технічна команда. Тобто не вигадувати все з нуля, а спиратися на вже наявну практику.
Дмитро окремо наголосив, що для першого кроку не так критично самому заглиблюватися у вибір світла, звуку, технічних підрядників чи логістику. Значно важливіше на старті:● зрозуміти цілі події;● чесно оцінити бюджет;● визначити формат;● знайти людей, які можуть підказати і провести через процес без критичних помилок.
Він також порадив, за можливості, попрацювати на чиєюсь стороні — тобто набратись досвіду, спостерігаючи, як робляться події зсередини. Це дає набагато більше користі, ніж спроба одразу все контролювати самостійно.

Наскільки критично самому розбиратися у світлі, звуці й технічних підрядниках, якщо це перша подія?

Дмитро вважає, що для початку це не головне стратегічне питання. Так, підрядники важливі, але на першому етапі важливіше зрозуміти цілі події, бюджет і власні можливості. Якщо немає досвіду, краще не будувати все на амбіціях або его, а опиратися на людей, які вже провели не одну подію.

Якщо в артиста ще немає великої аудиторії, чи має сенс самому запускати перші маленькі події?

Так, і Дмитро Феліксов вважав це одним із найздоровіших сценаріїв старту. На його думку, маленька подія — це не “менш цінний” формат, а реальний спосіб перевірити себе, свою музику і свою аудиторію.
Він неодноразово наголошував, що не варто одразу намагатися стрибнути у великий зал без бюджету, досвіду чи зрозумілого попиту. Натомість краще починати з малого — умовно з формату на 50–100 людей — і дивитися, як аудиторія реагує на живий виступ.
Такі перші події дають одразу кілька важливих речей:● реальне розуміння, чи є попит;● перший досвід сцени та організації;● можливість перевірити, як люди сприймають артиста наживо;● старт для побудови довіри з професійним ринком;● базу для наступного, більшого кроку.
Дмитро підкреслював, що якщо артист може самостійно зібрати навіть невеликий зал, це вже сильний сигнал. Такий формат дозволяє не лише перевірити власні сили, а й поступово нарощувати впевненість. Спочатку 50 людей, потім 100, потім 200–250 — і лише після цього є сенс думати про більший масштаб.

На що дивиться майданчик або промоутер, коли ухвалює рішення співпрацювати з артистом?

В таких рішеннях найціннішими є довіра, досвід і передбачуваність. Для майданчика або промоутера важливо не лише те, наскільки артист цікавий творчо, а й те, чи буде з ним комфортно і безпечно працювати на всіх етапах підготовки та проведення події.

Передусім звертають увагу на:● репутацію артиста або команди;● досвід попередніх подій;● розуміння формату майбутнього концерту;● здатність вирішувати складні ситуації без конфліктів.
Дмитро підкреслив, що будь-яка співпраця — це процес взаємного “відчуття” одне одного. На старті сторони можуть ще не знати одна одну, тому важливо швидко зрозуміти, чи є спільне бачення, чи готові всі рухатися далі і чи не виникне хаосу в процесі.

Окремо він показав, що для промоутера важливо не тільки “хто артист”, а й що це буде за подія. Якщо зрозуміло, що команда адекватна, цілі реалістичні, а ризики контрольовані, тоді співпраця має набагато вищі шанси на успіх.

Як працюють авторські виплати на концертах і хто має нести відповідальність за роялті?

Це велика інституційна проблема, яка в українській індустрії досі не має повноцінного системного вирішення. Формально йдеться про те, що з події має сплачуватися відсоток від загального обсягу продажів квитків, але на практиці навколо цього дуже багато плутанини, недовіри й нерозуміння.
Він підкреслив, що відповідальність за такі виплати зазвичай лежить на організаторі події, а не лише на майданчику. Саме організатор працює з квитковою виручкою, тому саме від неї й відштовхується база для розрахунку.
Проблема, за словами Дмитра, не лише в законі, а й у відсутності культури прозорості. Ринок постійно стикається з тими самими питаннями:● хто саме збирає ці кошти;● як вони далі розподіляються;● кому вони реально доходять;● чи можна перевірити, як саме було використано зібрані гроші.
Він навів приклад, коли після сплати авторських коштів через рік виникає запитання: а як вони були розподілені? І якщо на це немає зрозумілої відповіді, то виникає недовіра до всієї системи.
На думку Дмитра, ринок має рухатися в бік більшої відкритості. Авторські організації, які збирають кошти, повинні більш публічно пояснювати, як саме ці гроші витрачаються і хто їх отримує. Без цього довіра між учасниками ринку буде й далі слабкою.

Що робити, якщо подія опинилася під загрозою через жалобу, повітряну тривогу, безпекову ситуацію або інший форс-мажор?

В концертній індустрії такі ризики потрібно закладати одразу, а не реагувати на них постфактум. Подія може піти не за планом у будь-який момент, тому ключове завдання організатора й артиста — бути до цього готовими ще до старту продажів і анонсів.
Насамперед важливо:● оперативно стежити за офіційними рекомендаціями;● дотримуватися правил безпеки;● швидко приймати рішення про перенесення або зміну формату;● мати готовий план комунікації з аудиторією;● не затягувати з повідомленнями для глядачів.
Дмитро підкреслив, що у таких ситуаціях вирішальним є швидкий контакт із аудиторією. Якщо подія переноситься або змінюється, люди мають дізнатися про це якнайшвидше — через соцмережі, квиткові сервіси та інші канали, де вже є база контактів.
Артисти — такі самі люди, але від них очікують своєчасної реакції. Якщо ситуація цього потребує, важливо мати громадянську позицію, бути послідовним і не ігнорувати те, що відбувається. Мовчання теж може сприйматися як позиція, тому краще чітко розуміти, що саме ти хочеш сказати аудиторії.

Чи існує “правильний” райдер і що в ньому має бути, щоб він працював не як формальність, а як реальний робочий інструмент?

Райдер має бути насамперед реалістичним і структурованим. Він не має перетворюватися на список примх або на документ, який неможливо виконати в реальних умовах. Особливо це важливо в Україні, де кожна додаткова вимога напряму впливає на бюджет і складність організації.
Зазвичай райдер складається з двох великих частин:1. Технічної — звук, світло, сцена, обладнання, беклайн;2. Побутової — логістика, проживання, харчування, трансфери, побутові умови для команди.
Дмитро підкреслив, що у райдері важлива не лише деталізація, а й адекватність. Якщо команда може доїхати швидше, простіше й дешевше, але без втрати якості, це варто обговорювати. Тобто райдер не має бути “кам’яним”, він має лишатися робочим і гнучким.
Окремо він наголосив: артисту варто бути вимогливим, але стриманим. Надмірні або неадекватні пункти можуть не лише збільшити витрати, а й зіпсувати репутацію. Райдер має допомагати забезпечити якісний виступ, а не ставати приводом для конфліктів чи мемів.
Отже, хороший райдер — це той, який:● чітко описує потреби артиста;● є реалістичним для конкретної події;● не перевантажує бюджет зайвими вимогами;● допомагає організаторам підготувати виступ без хаосу.

Як зрозуміти, що концерт або подія вдалися, і що саме формує хороше враження в глядача?

Хороша подія — це та, де виконано обіцянку і бажано навіть трохи більше. Тобто глядач приходить із певним очікуванням, а виходить із відчуттям, що отримав не просто те, за що заплатив, а ще й додаткову емоцію, атмосферу та досвід.

Для глядача важливі такі речі:
● щоб він швидко потрапив у зал;● щоб не стояв надто довго в черзі;● щоб отримав сильне враження від шоу;● щоб відчув музику, енергетику й атмосферу події.
Дмитро окремо наголосив, що подія починається не в момент виходу артиста на сцену, а значно раніше — ще на вході. Черги, контроль безпеки, гардероб, очікування — усе це вже частина досвіду. Якщо на цих етапах виникає хаос, він може зіпсувати враження ще до самого концерту.

Для організатора хороша подія — це не лише повний зал, а й баланс між двома сторонами:● щоб артист був задоволений;● щоб глядачі вийшли з відчуттям, що воно того варте.
Ще один важливий елемент — цілісність. Подія має сприйматися як завершений творчий акт, а не як набір випадкових рішень. Саме тому важливі сильні підрядники, вдала локація, якісна техніка і режисура.

Дмитро також підкреслив роль шоу. Саме воно створює той самий ефект “вау”, який змушує людей повертатися знову і рекомендувати подію іншим. Але шоу не замінює базу: якщо є погана організація, черги або слабкий сервіс, це може перекреслити навіть сильний виступ.

Що допомагає артисту перетворити увагу аудиторії на реальний концертний попит і продаж квитків?

Тут немає швидкої магії — працює системність. Артист має ставитися до творчості як до роботи, а не як до випадкових сплесків натхнення. Якщо є мета зібрати аудиторію на концерт, то для цього потрібен не один вдалий пост, а регулярна й послідовна робота.
За його словами, важливо:● системно випускати релізи;● постійно працювати з аудиторією;● підтримувати інтерес навколо себе;● не чекати, поки “накриє натхнення”.
Дмитро підкреслив, що один хіт може дати сильний старт і навіть привернути велику увагу, але без системної роботи це не перетворюється на довгу концертну історію. Потрібно не просто спіймати хвилю, а утримувати її: будувати присутність, тримати контакт зі слухачами, послідовно запускати новий матеріал і постійно нагадувати про себе.

Наскільки реалістично переносити великі фестивалі з Києва до Луцька, Львова чи Чернівців?

Така релокація вже частково відбувається і в багатьох випадках може бути цілком реалістичним рішенням. Дмитро навів приклади фестивалів, які змінювали місто або локацію, і підкреслив, що ринок уже адаптується до нових умов.
Водночас він звернув увагу на важливий нюанс: усе впирається в економіку і місткість ринку. Київ досі залишається найбільшим майданчиком за кількістю людей, продажами і фінансовим потенціалом. Якщо з цієї схеми випадає Київ, це може вплинути не лише на сам фестиваль, а й на всю турову модель навколо нього.
Тобто релокація можлива, але вона не є універсальним рецептом. Щоб фестиваль справді спрацював у західному місті, потрібно враховувати:● чи є там достатня аудиторія;● чи можуть люди доїхати;● чи дозволяє це економіка події;● чи не втрачається частина потенційного попиту через зміну локації.

Якщо майданчик просто публікує афішу, чи цього достатньо для продажу квитків і наповнення залу?

Ні, зазвичай цього недостатньо. Одна лише публікація афіші на сторінці локації — це не повноцінна промокампанія, а лише один із можливих інструментів. Успішна подія починається з того, що на старті всі сторони домовляються, хто що робить:
● що бере на себе артист;● що робить промоутер;● яку роль виконує локація;● чи є в майданчика додаткові ресурси, канали або спільнота;● чи можна використати ці ресурси для реального промо, а не просто для формального анонсу.
Дмитро наголосив, що якщо локація має лише сторінку в Instagram чи Facebook і максимум може викласти афішу, то це вже щось, але не все, що можна зробити. Якщо ж у майданчика є ще аудиторія, локальні канали, партнерські зв’язки або можливість допомогти з рекламою, це варто окремо проговорити й залучити.

Він також зазначив, що іноді треба не тільки просити про пост, а й домовлятися про додаткову участь у просуванні, у тому числі фінансову. Бо просто “дати зал” — це не означає зробити подію успішною.

Ще один важливий момент: якщо подія відбувається в іншому місті, дуже важливо знати місцевий контекст — де тусується аудиторія, які Telegram-канали читають люди, де можна розмістити афіші, з ким варто співпрацювати на місці. І саме локація або місцеві партнери часто можуть підказати ці речі.

Отже, відповідь проста: можна, але не варто розраховувати лише на локацію. Її сила — це лише частина всієї системи. Щоб подія справді спрацювала, потрібні спільні дії артиста, промоутера, майданчика і, за потреби, локальних партнерів.

Якщо до концерту лишилося кілька днів і продажі не дотягують до плану, чи правильно роздавати безплатні квитки, щоб наповнити зал?

Дмитро Феліксов сказав, що він не любить практику безплатного “дотягування” залу. На його думку, це створює ілюзію успіху, але не вирішує проблему по суті. Зал може виглядати повним, однак це не означає, що подія реально спрацювала як ринковий кейс.

Водночас він визнав, що в окремих ситуаціях організатори можуть іти на такі кроки, якщо бачать, що інакше подія виглядатиме зовсім порожньою. Але це має бути усвідомлене антикризове рішення, а не нормальна практика.

Чому він ставиться до цього обережно:● це може створювати самообман для артиста і команди;● глядачі, які купили квиток, можуть відчувати несправедливість;● репутаційно це не завжди корисно;● така схема не дає чесного розуміння реального попиту.
Фактично Дмитро наголошує: краще чесно прийняти, що подія не зібрала очікуваного результату, ніж маскувати це безплатними запрошеннями. Іноді важливіше зберегти довіру та зрозуміти причини слабких продажів, ніж просто заповнити стільці в залі.

Отже, коротка відповідь така: іноді це може бути вимушеним кроком, але як стратегія це не працює і може шкодити репутації та чесному розумінню ринку.

Чи справді шоу настільки важливе, що може впливати на рішення людини прийти на концерт вдруге, а не лише сама музика?

Шоу має дуже велике значення, але воно не замінює музику — воно підсилює її. Саме шоу створює той самий ефект "магії" або "вау", завдяки якому подія запам’ятовується і хочеться повернутися знову.

На його думку, люди приходять на концерт не лише послухати пісні, а й відчути цілісну емоцію: атмосферу, енергетику, режисуру, динаміку, візуальну подачу. Якщо артист може зібрати все це в одну сильну подію, вона працює значно краще, ніж просто набір виконаних треків.

Водночас Дмитро не ставив шоу вище за базову якість організації. Для нього важливо, щоб:
● був хороший звук;● не було хаосу в чергах;● подія починалася більш-менш вчасно;● люди відчували комфорт;● все працювало як цілісний досвід.
Тобто шоу — це не лише спецефекти, світло чи дим. Це ще й режисура всього вечора, коли сцена, музика, подача артиста і реакція залу складаються в один сильний емоційний акт.

Дмитро окремо зазначив, що якщо подія не має сильного шоу, це не означає, що вона провальна. Але тоді вона має компенсувати це іншими речами: якістю музики, атмосферою, чесністю подачі, сильним контактом із глядачем.

Отже, його висновок такий: музика — це основа, а шоу — це те, що перетворює концерт на подію, яку хочуть пам’ятати, обговорювати і повторювати.

Яким Дмитро бачить майбутнє концертної індустрії в Україні, особливо в умовах війни та нестабільного ринку?

Оптимістично, концертна індустрія не зникне, але її формат неминуче змінюватиметься під впливом війни, безпекових ризиків і загальної економічної ситуації.

Він вважає, що зараз ринок уже проходить через трансформацію. Те, що раніше було звичною моделлю співпраці між артистом і промоутером, більше не працює так само стабільно, як раніше. Зокрема, модель, де:

артист отримує фіксований гонорар;
а всі ризики несе промоутер,
— уже не завжди відповідає реальності. Через безпекову ситуацію події можуть не відбутися не через чиїсь помилки, а через обставини, на які ніхто не може вплинути.

Саме тому Дмитро вважає, що в найближчому майбутньому має з’явитися більш гнучка модель співпраці, де артист і промоутер розділяють між собою не лише результат, а й ризики. На його думку, це набагато чесніше й адекватніше для поточних умов.

Він також наголошує, що:● події нікуди не зникнуть;● аудиторія все одно буде хотіти живих виступів;● ринок знайде нові форми і нові сценарії проведення концертів;● індустрія продовжить адаптуватися, як це вже було під час ковіду і на початку великої війни.
Окремо Дмитро звертає увагу на те, що майбутнє концертів буде залежати не лише від безпеки, а й від того, наскільки учасники ринку навчаться мислити як партнери, а не як сторони, що перекладають ризики одна на одну.

Який головний підсумок для артиста?

Дуже прагматичний: не чекати ідеального моменту, а працювати системно. Дмитро наголошував, що для артиста важливо не жити в режимі натхнення або випадкових ривків, а будувати творчість як регулярну роботу.

Для цього потрібно:

ставити реальні цілі;
розуміти, навіщо робиться кожна подія;
рахувати бюджет і ризики;
домовлятися з партнерами на старті;
бути включеним у власну промо-кампанію;
не боятися маленьких кроків на початку.
Окремо Дмитро підкреслив, що артисту важливо мати громадянську позицію і принципи, які він готовий відстоювати. У нинішніх умовах це частина професійної і людської відповідальності.

Його підсумок для артиста можна звести до простої формули: творчість має бути системною, а концертна кар’єра — свідомо побудованою, а не випадково зібраною.